українська (UK) русский (Россия) English (United States)
Department of program engineering Department of program engineering


 Завідувач - д.ф.-м.н., професор Лавріщева Ка­терина Михайлівна.

У відділі працюють 11 співробітників, серед них 1 доктор наук, 3 кандидати наук.

Основні напрями наукової діяльності відділу:

-         теоретичні та прикладні аспекти технології програмування, методів доведеного проектування компонентів, розподілених застосувань та програмних систем (ПС);

-         методи інтеграції та перетворення нееквівалентних типів даних, що переда­ються через інтерфейсні операції запитів у мовах RPC, RMI, IDL та забезпечу­ють взаємодію між різномовними компонентами у розподіленому середовищі;

-         формалізація компонентів повторного використання (ПВК), метод накопичення їх в онтологічному репозитарії і інженерія застосувань з готових ПВК;

-         теорія і практика об'єктного і компонентного програмування;

-         загальні засоби і інструменти програмної інженерії; інженерія застосувань і інже­нерія проблемних областей (ПрО);

-         інженерія програмування – методи керування проектами, їх вартістю і стро­ками виготовлення програмного забезпечення (ПЗ) проекту на етапах життє­вого циклу, а також методи тестування і верифікації правильності функцій ПЗ відповідно до вимог та оцінювання заданих показників якості;

-         класифікація і типізація програмних компонентів, інформаційних ресурсів та сер­вісів для побудови інформаційної АІС НАН України.

 Нині  співробітниками відділу виконуються фундаментальні дослідження за темою 

 Розробка теоретичного фундаменту генеруючого програмування та інструментальних засобів його підтримки" (науковий керівник д.ф.-м.н., професор К.М.Лавріщева). 

Найважливіші фундаментальні та прикладні результати: 

Розроблено комплексну методологію програмування. У ній систематизовані базові знання з таких напрямів програмної інженерії:

-         традиційне програмування – методи розробки вимог, моделей предметних облас­тей, проектування й кодування окремих компонентів, їх верифікація, а також методи інтеграції і взаємодії різномовних компонентів у сучасних сере­довищах і платформах комп'ютерів;

-         інженерія програмування – методи представлення типових та повторного викори­стання компонентів, оцінка їх застосовності в нових проектах, пла­нування робіт на проектах, розподіл задач розробки по процесах життєвого циклу, керування колективною розробкою, оцінкою якості, вартістю й термі­нами виготовлення програмного продукту;

-         математичні моделі та об’єктно–компонентний метод проектування ПС, який включає нову алгебру об’єктного аналізу предметної області з теоретико–мно­жинним упорядкуванням об’єктів ПрО та логіко–алгебраїчними операціями за­вдання відношень між ними, а також математичний апарат компонентного програмування.

Розроблені технологічні основи побудови ПС, зокрема:

-         методологія компонентного проектування, що включає нову модель ЖЦ, розроб­лено теоретичні, прикладні та інженерні засади компонентного програ­мування;

-         метод еволюції, що включає нові операції для забезпечення реінженерії, рефак­торингу та реверсної інженерії компонентів та ПС;

-         концепцію інформаційного, методичного та навчального забезпечення інфрастру­ктури розробки програм як системи керування знаннями, базованої на онтології проблемних областей та інженерії пошуку компонентів та ПВК для створення ПС;

-         методологію побудови проблемно–орієнтованих технологій програмування, що включає метатехнологічні моделі, ситуаційні методи та інструменти. 

Найважливіші розробки та впровадження:

Розроблено та впроваджено біля 20 державних стандартів з питань програмування (керівник д.ф.-м.н., професор К.М.Лавріщева).

  Результати наукових досліджень відділу відображені у більш ніж 100 наукових публі­каціях, серед яких 3 монографії та 1 підручник.

 

На початок сторінки> 

© ІПC НАН України, 2008 — 2015 
Всі права захищені
Адміністрація ресурсу не несе відповідальності за протиправні дії третіх осіб
Тел.: +38 (044) 526 21 48